Я намалюю кольоровий настрій…
Мазками квітів, як митець Моне…
Засвітить промінь через морок хащі,
Прекрасне, вічне знову оживе…
Я простелю доріжку аж до небокраю,
Із самоцвітів матінки весни…
Відкрию двері до самого раю!
Ввімкну у підсвідомості пісні…
Відкрию весь безмежний простір,
Вдихну на повні груди – крильми змах!
З небес проллється дрібний дощик,
І посмішка розквітне на вустах…
Хай вітер прошепоче мантру щастя,
В обійми райдуги хай віднесе…
Моє життя …я дуже тобі вдячна!
Всесвітня подорож триває ще…
Не спиниться потік, не обірветься:
Миттєвості…бажання…вічність… час…
І серце у захопленні так б'ється –
Від Світу Божого, в черговий раз!..
ND💗<br>Надія Холод (ND)
