Моє тіло лежало в окопах
І тремтіли вгорі небеса
А у голові знову звучали
Тихі крики й чужі голоса
Моя шкіра покрита мурахами
Мої руки тримали хреста
Ми лежали під чорними хмарами
А над нами схилилась верба
Мої очі вже більше не плакали
А у серці крича голоса
Усіх тих, що ми уже втратили
Усіх тих, що вбила війна
Мій розум був поруч із рідними
Я проводив із ними весь час
Я сідав з ними кожен день снідати
І приходив до них я у снах
Моя віра не вбита чужими
Моє серце навічно живе
Ми трималися разом щосили
Сподівалися все це мине
Моє місто зруйноване повністю
Мій будинок розбитий ущент
Я вбиваю ворогів не із совістю
Мій біль- бойовий інструмент
Я навіки прихований вірою
Моє сонце світить з грудей
Я живу й виживаю з надією
Моє сонце освітить людей
Мої ночі страшні та холодні
Не зігріє мене вже ніхто
Може падати буду сьогодні
Але серце світитиме вічно в вікно
Я падаю, падаю й падаю
Лечу, розбиваюсь і жду
І останнє бажання загадую
Торкнутися світлого дну
Я мрію й надіюсь що виживу
І принесу світлу весну
Та здається вже вічно я житиму
На цьому світлому й чистому дну
viadin
