Міжсезоння

І знов летять осінні горизонти,
І знов пташки здіймаються у даль.
Із найпрекраснішого твориться потворність,
А надгидке породжує кришталь.
Рікою котиться холодна міжсезоність,
А до дерев вривається морфей,
Коли зима це справжня неповторність,
То й осінню нема повторних меж.
Усе живе, а потім відлітає,
Із листям що кінчає цикл сонця,
До нас ніщо ніколи не вертає,
Як і торішнє дивовижне міжсезоння.

Антон Шаталов