Не повірю я в прощання назавжди.
Замовкаю, тож ніщо не говори,
Що було ніколи не зітре вода
Прости любове, голубко моя.
Ця розлука вже немов страшна мара,
Мої очі слізьми затуманила,
Вірю в зустріч, жду її від цього дня,
Ти моє серце, любове моя.
Скільки років, скільки зим мине від цього дня?
Їду я в далеку путь на довгії літа,
Моє серце розірвуть ті довгії літа,
Літа, позбавлені життя…
<br>Антон Шаталов
