МІЙ КРАЙ

МІЙ КРАЙ

Мій край, де народилась й не живу,
Де сіяла я мальви з чебрецями,
Це край, куди лебідкою пливу,
Це край, де лиш зосталась хата мами.
Це край, якому рівних більш нема,
Де магія душі й тепла панує,
До нього прикипіла я сама,
Де згадка від недуг усіх лікує.

Це край, що мене манить звідусіль,
Який все заворожує й чарує,
Із ним я відчуваю щастя й біль,
Він спогади дитинства всі дарує.
Це край, який душею я люблю́,
Який навіки в серці оселився,
За нього я молитви всі молю́,
Це край, який росою й сонцем вмився.

Це край, де є криниця у саду,
З якої воду за́вжди набирала,
Стежина, по якій до хати йду,
Де мама на порозі зустрічала.
Цей край – моя колиска дорога́,
Дорожчий він за всі скарби у світі,
До нього все ступа моя́ нога,
Його теплом з дитинства ми зігріті.

Мій край, де з виноградної лози́,
Медо́ві виснуть ґрона винограду,
Де со́лодко і гірко від сльози́,
Куди думками лину по пораду.
Мій край, де народилась й не живу,
Який з любов’ю завше зустрічає,
Спадають ро́си-перли на траву,
І соловей пісні в саду співає.

Це край, де височіються церкви́,
Де золотом виблискують святині,
Любов’ю ти до нього все живи,
У ньому жити мові солов’їній.
Це край, неначе мама, дорогий,
Його лелію в серці я роками,
Для мене він і цінний і святий,
До нього лину завше я думками.

21.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
ID: 978147