Міряю кроками дні свої лічені,
Плани будую, Богом намічені,
Зорі рахую, ніччю засвічені,
З думок прибираю куточки засмічені.
Словом злікую душі скалічені,
Бо плачуть від болю люди пригнічені.
Крок за кроком… Дні війною посічені,
Залишаються сльози жалю непомічені.
Озирнуся довкола, всюди трави покошені,
Ворог палить лани, бо прийшов незапрошений,
Хліб збирають, сірим попелом припорошений,
Проклинаємо вас – нелюди недоношені!
Кроки сповільнились, чоботи зношені,
В Музи думки чомусь зовсім спустошені.
Та сонечко гляне на гори зарошені,
І згинуть ординці прокляті, непрошені.
Марія Грушак 24.07.2022р.
Марія Грушак
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
