Бабине літо йшло полем і мріяло…
Ніби ще жарко, та холодом віяло.
Десь заблукало, заснуло осіннє світило,
Що весною і літечком гріло й пестило.
День уже куций, як в пана жупан,
Листочки танцюють свій танець аркан,
Думка присіла відпочить на паркан,
Ліс знов одягнувся в осінній туман.
Бабине літо йшло полем і мріяло…
Зернята зібрані… Вмить ниву засіяло.
Лиш павутиння гойдалось, кружляло,
Віру у краще майбутнє вселяло.
В саван загорнулися сонячні мрії,
Пройшли, пронеслися деньки золотії,
Вже інеєм ніжно вкриваються віі,
А серце тремтить і тріпоче в надії.
Надія,як кажуть, вмирає остання,
Надія на Бога…А з літом прощання…
Хай кожен із нас загадає бажання,
І зірка засяє щаслива, надрання.
Та бабине літо йшло полем і мріяло…
Все зле й непотрібне на ситі просіяло,
Бо сонце вкраїнське над світом зійшло,
Всю нечисть ординську воно віднайшло.
Марія Грушак. 03.11.2022р.<br>Марія Грушак
