Минуле славне, правда, маю,
Окраса — річка, береги,
В думках, у снах його шукаю,
Душею прагнучи зайти.
В обнімку з вітром по пісочку,
Під шелест верб і осоки,
В старий садок, що на горбочку,
Між хвилі, пройдені роки.
В ті спориші,
що вздовж до броду,
Сивий полин і будяки,
Де гнуться верби понад воду,
Та заворожують пташки.
У ті луги, що біля гаю,
Де пахнуть трави, як ніде…
Надіюсь, мрію, обіцяю —
Моя душа туди зайде!
11.05.2025.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
