Вже осінь повіяла холодом.
Здавалося б втрачено все.
Надію на крилах метелика
Нам Всесвіт з тобою несе.
Я хочу, щоб ти була впевнена,
Крізь морок й смертельні пастки
Кохання, що світить у темряві
Ми зможем в серцях пронести.
Михайлик Олег
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
