Несказане “люблю”
Я кохала тебе, та мовчала,
Як мовчать небеса перед грозами,
Моя доля тебе відпускала
Крізь роки і стежками морозами.
Я дивилась услід, не зізнавшись,
Як тремтіли у серці зізнання,
Ти сміявся, а я розчинялась
У безмежному морі чекання.
Я шукала тебе у натовпі,
У рядках недописаних віршів,
Та лиш тінь від розбитого задуму
Залишалась в очах, ніби інший.
Ти не знав, що душа обірвалась,
Коли руку твою хтось торкнувся,
І зітхання мої розгубились,
Як пелюстки весняного тюльпану.
Ти не чув, як у ночі кричала
Моя тиха, загублена пристрасть,
Як молитвою в темряві стала
Неможлива любов, мовчазлива.
Та для тебе я тільки знайома,
Просто голос, що згасне у вітрі,
Просто спогад, що буде невдовзі
У чужих почуттях забутий.
А я буду любити і далі,
Хоч любов ця болить і згорає,
Бо не всі почуття мають дотик,
Деякі—назавжди вмирають…
Семчишин Діанп
