Настінні фото – їх в живих нема.
Не втримаю свої гіркі я сльози.
Час не лікує, туга не мина,
У матерів й жінок давно вже сиві коси.
Вони у розпачі, і руки в них тремтять.
Багато бранців наших ще в полоні,
Коли кінець війні – ніхто не може знать.
Благають небо люди у поклоні.
Ірина Сонце
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
