Натуралізм війни (Засноване на реальних подіях)

Ми про війну чуємо й іншу,
Про ту, яку нам не опишуть,
Яка в холодний піт кидає,
Про ту, що мозок розриває…

Нога гниє.. набридло все…
Загроза ампутації…
Півроку тільки лікарі…
Істерика… прострація…

Як сталось так? На дачу їхав…
Повістка військкомата…
Миром збирали амуніцію…
Десантно-штурмова бригада…

Два тижні - псевдотренування…
Фронт… нічого нема…
З укріплення - і сміх, і гріх -
Лише одна труба…

Обстріли нескінченні…
Живуть всі у трубі…
Немає забезпечення -
Кожний лише з своїм…

Два командири - офіцери -
Побули і немає.
Десь там на другій лінії…
Робити що - не знали…

Немає жодних волонтерів -
Під’їхати бояться.
Так дев’ять днів під обстрілом.
Та це тільки початок…

Що сталося, стирає пам’ять…
Змішалось все у фарш…
Потім, що міни були то,
Пригадує мандраж…

Життя - хоча, чи то життя? -
Під амуніцією стогне…
Щось залишилось, дихає,
Але вже не свідоме…

Фізичного не чути болю,
Кома… душа рветься на волю.
До спокою рветься і тиші,
Металу де немає зливи…

Сестричка тягне…Траспорт… трус…
Лікарня… операція…
Біль, нестерпний потім біль,
Вже у реанімації…

Пробитий наче решето:
Живіт, легені і печінка…
Всередині весь перемелений,
Мов ковбаси начинка.

Стегно - відкритий перелом…
Відрізані два пальця…
Око одне - лише більмо…
Нестерпний біль… зараза…

Під обстрілом, хто поруч був,
Майже усі «двохсоті»…
Не всіх зібрали хоронити…
Хтось ще живий із роти…

Лікарня - нелюдський конвеєр…
Потоком все іде…
Частини тіл лікують там,
Не схожі на людей…

Рідних через «фейсбук» знайшли
Лише через три дні…
Однаково всі божевільні -
Поранені і лікарі…

Біль, нестерпний біль і неміч
З’їдають тягу до життя:
«Залишьте, дайте просто вмерти,
Викиньте із вікна!..»

Два командири приїжджають -
Лише одне питають:
«Надати похоронку,
Чи лікарі чекають?..»

Півтора місяця реанімація…
Два місяці лікарня…
Заштопали, що залишилось,
Та не пройшли страждання…

Нога гниє півроку вже…
Чи буде ампутація?..
Життя триває між словами -
«Істерика» й «прострація»…

Дзвінок до побратима -
Живий! Він ще тримається.
З бригади про шістьох відомо,
В живих хто залишається…

Немає тих двох командирів,
Які злість викликали.
Сестричку ту, що витягнула,
Війною теж забрало…

Тіло у фарш перетворилось…
Фаршем вже все життя…
Страждання і душі, і тіла -
Така вона війна…

29-12-2022