Хутори на горизонті —
Яскраві, гарні, кольорові.
Вітри, що дмуть — страшні і бурі.
Світило, що заходить рано —
Яскраво-оранжеве, пречудове,
Але це все у моїх снах,
Моїх думок життєвий шлях
Дівчиська, що хоче кимось бути
Та важко через ці страшні муки.
Неволя – все що нас поєднує.
Досить розплющити очі —
Все зникло, навкруги все враз померло.
Все сіре, темне, чорно-буре.
Чому все так? Фінішу не буде?
Буде – скажу я вам лишень раз,
Ми незламні увесь цей час.
Руки опускатися не мушуть,
Вони віддані, дідусе.
Я сумую за тобою —
Кожен час і памʼятаю,
Як на тобі вся я трималась.
В неволі не помру я, інакше це – ганьба.
Буду стояти і встою,
Все навкруги тобі я присвячу.
Софія Абрамівна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
