Небеса упали

Небеса упали.
Ще десь за мить були отама,
А нині — тут, де людська лава,
Плямує їх, і палить гнівно,
Руйнує мури у фортець,
Ми падаєм у рабське лігво,
Як відгорає перший герць.
Ах слово, можеш ти поранить
Гостріше леза б’єш у груди,
А хай тікають всі облуди,
Як дзенькниш ти об камінь грізно,
Луна іде по всі-усюди,
І пада стовп — неботримач,
І небо падає за ним,
Женуться звідти грішні люди,
Змивається їх потом грим,
А разом з гримом і талмуди,
Котрі колись собі побрали,
Небеса упали…
Антон Шаталов