І знову страх забивсь об мої груди,
І знову щось зове, немов в похід.
Та хоч би як звершить свої потуги,
Та хоч би пережити долі хід.
Уява і увага рве по шматтю,
Події гуснуть й робляться мов ком,
Боюся я поваги, а нещастя,
Стає тоді, як діємо разом.<br>Антон Шаталов
Новинки
Система С.
Автор:
Антон Шаталов
Поділитись
