Недуга

Дивлюсь на зорі.. та згадую тебе
Мовби янгол, мовби Боже.. золотце ти чарівне..
Але ти світиш не для мене, а для того друга
Поки у моїй кімнаті, знову ця недуга.

Я буду плакати всю ніч, поки не забуду..
Но в моїх думках знову ти, і знову ця натура…
Ну перестань ти Возя! – думати про неї
А як.. А як забути очі ті, та наші всі моменти.

Я інколи задумуючи, життя навіть не бачу..
Чи варто щось старатись, чи знову болт покласти..
Але стараюсь взяти… Інколи все в руки,
Щоб десь там у Кийові, згадали й не забули!

У планах в мене безліч тем, та й завжди є натхнення
Лише підтримку б дати нам, і вб’ю усі проблеми!
Я впораюся сам, я зроблю все вот те..
Щоб завтра у ТВ, побачили мене!

VOZIK