Неробство(зі збірки "Сім")

Він ненавидів працювати,
Та що працювати, сидіти!
Йому і те робити лінь було
(Підбиралось до горла зло…
І не зміг він вимовити слів)
Він лежати щодень хотів
— Жінко моя, принеси води,
І бутерброд теж можна, сюди
— Сонечко, то, може,
Залишиш пустим ложе
І сам вже встанеш?
У віконце заглянеш?
Мені набридла вся лінь ця!
Скоро ж уже і місця
Непролежаного на тобі не буде,
Який же ти нестерпний, люде!
От піду від тебе і знатимеш ти,
Може, як воно, самому бути!
Двері хлопнули, ще раз почуттям
Та й він залишився на сам
Днями їв що біля постілі було,
Та тут закінчилось усе – зло,
І встати він не зміг.
Ну себто він не переміг
Над лінню і неробством
Встиг він пекло назвати домом
Не встигав ковтнути він її ніяк
Помер він так:
Прикованим до ліжка…
Швидко обірвалася доріжка…

Белла Зорова