А моя голова більше за планету,
В ній спалахи світла, зигзаги сюжету,
В ній лезо абсурду ковзає тихо,
Гарячим повітрям здіймається лихо.
Я п’ю синє небо, їм зоряний пил,
Лежу у провулку між вчора і був,
З кишень моїх тече карамельний віск,
А пальці малюють безглуздий ескіз.
Купюри в кишенях – то паперові змії,
Всі люди – то клоуни, тільки дурніші,
Мій голос розсипався гулом реклами,
А серце мов гральний автомат із шрамами.
Я вийшов у місто, щоб зникнути в ньому,
Гойдатись на вітрі між сном і безсонням,
А моя голова більше за планету –
В ній всесвіт кричить і сміється над смертю.<br>Анонім
