НЕ ПИТАЙ

Знову з сумом
в вікно заглядаю,
Пита-зиркає
ранок в вікно:
"Чому сумно?" —
Того я не знаю,
Не питай,
не скажу всеодно.

Вже весна у цвіту,
як хотіла,
Проросло скрізь
у полі зерно,
Та чому я птахів
не зустріла?
Не питай,
не скажу всеодно.

Вітерець
появився з-за гаю,
В сади білі,
немов полотно,
Мені ж сумно,
чому — я не знаю,
Не питай,
не скажу всеодно.

Нема сонця,
дощу із грозою,
Із-за них, може,
з сумом дружу?
Навпаки, може він
та зі мною?
Не питай,
всеодно не скажу.

ЗубкоГанна1957@gmail.com