Немає спокою,
куди журбу подіти?
Оповила,
на привеликий жаль,
Не дає жити,
дихати, радіти
Все той же біль —
гірка моя печаль.
Сіллю на рану —
і ще гірші болі,
Уже минуле
віє полином,
Гіркучий присмак
у моєї долі,
Життя дорога
скривлена, горбом.
Нічим її
уже не порівняти,
Не здути порошнечу,
не зшкребти,
Не зеленіти квітам,
розцвітати,
Горб не стесати
і не обійти.
Життя, пробач,
погано дбала,
Квіти не пахли
у твоїм саду,
Одні лиш сльози
в вазах дарувала,
Тепер й травинки
там не віднайду.
<br>ЗубкоГанна1957@gmail.com
