Що відчувати,
Коли живеш в невідомості?
Як навіки не стати,
Коли нема послідовності?
Коли світ це дорослі,
А ти в ньому дитина.
Коли стіни поросли
Чорним камінням.
Йдуть роки, а я пам’ятаю
День, який пахнув як борщовик.
Я – не газонокосарка, але здолаю,
І буде чути прнизливий скрик.
Все жахливе здолаю,
Та чи себе збережу?
Щетиніна Дар’я
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
