Ніч

Спалахнуло нічне життя.
Прокинулись зорі бешкетниці,
Місячним сяйвом, освітили метелиці.
Вітер юний хмари притягнув,
Виставляючи в узори, різних красот.
Кошенята поховалися, чекаючи дощу,
Одне лише, сиділо посеред поля,
Дивлячись як зорі хмарами вкриваються,
Як юний вітер створив вальс, серед хмар бурхливих,
На місячних променях, в танці захоплених хмар.
Зорі образам танцюючим, посмішку та погляд бурхливий дарували.
Свистом крізь дерева музикальний супровід здійнявся.
Місяць повний подарував їм колір очей,
Ті були як пісок, осінній серед дощу.
Танцювали хмари вальс, серед натовпу дощу.
Кошеня у думах все літало, розповісти хотіло.
Побачену казку, незрівняє ні з чим.
Але й місяць вже не міг.
Вже сонцю небо віддавали,
На світанку підлогу хмари змінили,
Перебігаючи на сині простори, серед сонця ясного.
Залишивши свої посмішки, з поглядом у щасті.
Вітер мелодію свою закінчив,
Зорі спати вже відправились,
Коше все далі чекало, небесний концерт, немов би в останнє.
Арсеній