Погляньте у озеро — небо в ньому тане,
Хвиля лагідним сріблом берег обіймає.
Придивіться уважно у власну глибінь,
Те, що малює уява – лиш тінь.
Не звертаючи уваги на риси обличчя,
Гляньте на душі глибину і величчя.
Дайте собі краплю тепла і любові,
Що кожній травинці віддати готові.
Вивчіть себе від А і до Я,
Бо щиреє серце — тепер дивина.
Не бійтеся вгледіти тіні і рани,
У світлі пізнання квіти не в’януть.
Як озеро знає і штиль, і грозу,
Так ви віднайдете в серці красу.
Віка Федорич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
