Попереду дорога невідома…
На серці моїм лишилась оскома.
Я згадую тепло і наші квіти…
Душа іскриться, манить сонцем квітень!
Вже перші проліски в лісах буяють…
А моє серце спогад крає…
Минуле вже ніколи не повернеш,
Не проростають знов любові зерна…
Так, не вдалося втримати розраду…
І що тепер? Докори та досада…
Я обійму руками вільний вітер!..
Він долетить до тебе із привітом!
Весна мине і знову буде осінь…
Життя збирає досвід у покоси…
Та, назавжди, в душі ми будем разом!
Хоча щемить на серці ще образа…
Я знов листок доби перегортаю…
І знаю я – ти й досі пам’ятаєш!
Ніхто й ніщо не зможе чуття змити!
Моє ім’я шепоче тобі вітер…
ND💗
Надія Холод (ND)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
