ОСІННЄ ДИВО

Осіннє диво
знов в моїм саду,
Дивлюся, слухаю,
затамувавши подих,
В його обійми
з радістю пірну,
У довгожданий
прохолоди дотик.

Міняє колір
листя на очах,
Мелодія пташина
все тихіша,
Осінь повсюди —
в берегах, лісах,
Завжди з усіх
пора мені миліша.

Знов намилуюсь
нею досхочу,
В її густі
тумани заглядаю,
Ту прохолоду
ближче підпущу,
До неї теж
симпатію я маю.

Зарання вечір
в сад мій загляда,
Сова вже
не співає колискову,
У річці
прохолодніша вода,
Не чути гомону
дитячого із двору.

03.09.2023.
Зубко Ганна