В небо дивлюсь
до болю в скроні,
Розквітли зорі,
квіти мов в саду,
Якась впаде —
спіймаю у долоні
І посаджу
в своєму квітнику.
Квіту її удень
я не побачу,
Лише вночі,
як місяць зазирне,
Увагою своєю
їй віддячу
І матіола
запахом війне.
І свої очі ніч
примружить чорні,
Щоби вдихнути
запах той п'янкий,
В її росі пасуться
мовчки коні,
У тиші тій
цвіркун лиш говіркий.
15.08.2023.<br>Зубко Ганна
