ПЕРЕД БЕЗОДНЕЮ
Знов я стою перед безоднею розлуки.
Як буде завтра, добре знаю це.
Чомусь тремтять і влітку раптом мерзнуть руки,
У білий день стається темна ніч.
В моєму серці жар, воно вогнем пече,
А тіло затерпає, наче в паралІч.
Чи від безсилля безпорадного загрози,
Чи від безмежного в душі жалЮ,
Так, наче душить хтось, стискають в горлі сльози.
Пливе в тумані рідне місто Львів.
Повторювати тут, що я тебе люблЮ,
Це все одно, що знищувати вартість слів.
Сказати, що не зможу я без тебе жити,
Самотність вип’є сили всі мої…
Це, знов, чиїсь слова безсмертні повторити.
Але для цього я не маю прав.
Шукаю правильні слова, лише твої,
Щоб ти цю мить на все життя запам’ятав!
17.05.87 м.Львів 502
Христина Пелікан
Христина Пелікан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
