Переродження

Моя могила. Північ. Захід. Ліхтарі
Яка різниця коли немає їх
Я птах великий чи малий
Не знаю, я ще не доріс
Я до дерева взлетів і в момент посмутнів
Чому немає їх ще й досі
Чому не йдуть вони до мого тіла
Мертвого, але мого
Чому не йдуть вони відати шану
Останню шану
Я ж помер заради них
Я дивуюсь
Шукаю очі їх
Знайшов. Ось Вони ідуть . Вона і він
Моя кохана й кращий друг
Йдуть під руку. Обоя смутні
Друзі посміхніться ви ж щасливі
Я ж помер щоб були разом ви
Щоб були щасливі ви
Але ви чомусь сумні
Я підлітаю ближче до могили
Дивлюся як вона кладе красиві мертві квіти
Навіщо вони мені? Але нехай дивлюся далі
Товариш пише на могилі. Що він пише я не бачу. Потім гляну.
Вони сідають на могилі й плачуть
Ну чого ви.. не треба .. я не хотів сліз ваших
Я кохав її, а ти мій друже закохався в неї також
Але вона дивилася на тебе, а на мені її очі опускались
Я дав вам шанс бути двом, чому ридаєте ви знов.
Я дивуюсь
Друзі йдуть.
Підлітаю до могили і дивлюсь
А там палає напис
En mémoire d’amis
Я ридаю. Я друзів пам’ятаю
Сіріус Совинко