Таємниця

Заплющила очі й сховала я душу.
Немає не хочу,немає можу.
Тривалими днями мов вічності днини,
Рахую загублені дні і години.
Лечу попід хмари у снах де блукаю,
Немає ні пекла не буде і раю.
Утратила віру у світле і щире
Не вірю в майбутнє що буде щасливе.
Хотілося б знову заснути спокійно,
Тихенько лежати згорнувшись надійно.
Торкнутись душі темних тайн і куточків,
Тримати в руках сподівання шматочки.
Омріяну волю,сполохану пташку,
Ловити руками,хоч як буде важко.
І вкотре зігнувшись від долі удару,
Відчути що все це було не даром.<br>Любава Волошин