В Україні гриміла безжальна війна,
І гармати ревли стоголосо…
І сивіла, й боліла моя голова,
Й тихо плакали роси в покосах.
Тихо плакали роси в покосах,
Бо терзалась країна моя синьоока,
А калина з квітками, в розплетених косах,
Усміхалась всім вслід одиноко.
І плакали роси в покосах,
В покосах, що ранили ноги:обвітрені, босі,
А дзвони церковні летіли до сонця,
Лунали у душах, серцях, у віконцях.
Лунали, бо Трійця Свята завітала,
І душі заблудші,крилом закривала.
Я в щирій молитві розраду шукала,
Заплакані роси в покоси ховала.
Хай роси не плачуть, а очі сіяють, як зорі,
Барвистим узором вкривається поле.
Прийде перемога з сльозами від горя
І згине навіки сатанська потвора.
А поки що роси лиш плачуть в покосах,
Війна в Україні триває ще й досі,
Та воля і правда на вірній дорозі
Зустріне всіх з вірою у Перемозі!
Марія Грушак. 12.06. 2022
Марія Грушак.
