Повір

І день не день,
І ніч не ніч.
Згасає свіч життя
У грудях наших.

Йдемо кудись,
Шукаєм щось,
Та не знаходимо,
Лиш куряву думок здійнявши…

Вмирає дух,
Вмира любов,
Краса вмира,
Німою пусткою наповнюючи душі.

Роки життя –
Пітьми роки,
І розум б’ється безсило
Об темряви чорнії кручі.

Людина – то маленький Всесвіт,
І, друже мій, хоч вір не вір –
Душею вона може доторкнутись
Глибин морів, небес світил.

Повір у себе, друже мій,
І світлих сповнений надій
Проси в Творця здійснення мрій –
Тоді збудуєш світ новий!

31.01.2000
Юлія Маринич