І день не день,
І ніч не ніч.
Згасає свіч життя
У грудях наших.
Йдемо кудись,
Шукаєм щось,
Та не знаходимо,
Лиш куряву думок здійнявши…
Вмирає дух,
Вмира любов,
Краса вмира,
Німою пусткою наповнюючи душі.
Роки життя –
Пітьми роки,
І розум б'ється безсило
Об темряви чорнії кручі.
Людина – то маленький Всесвіт,
І, друже мій, хоч вір не вір –
Душею вона може доторкнутись
Глибин морів, небес світил.
Повір у себе, друже мій,
І світлих сповнений надій
Проси в Творця здійснення мрій –
Тоді збудуєш світ новий!
31.01.2000<br>Юлія Маринич
