А яскраві вогні попелисті,
Пробуджують велич тисяч мірів,
Дерева стоять геть давно вже не в листі,
Відчули вони всю велич вітрів.
Розквітлий барвінок у натовпі жита,
Прогнувся під величчю власних думок,
Чи знайдеться місце для мене у світа,
Того, що породжує сотні казок?
Того, що тримає величні Карпати,
І Чорне море, що бʼється в поріг.
Чи вміють люди насправді кохати?
Чи сильніша любов за тисячі криг?
Вікторія Снєгова
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
