Впаду серед поля у трави зелені, розкинувши руки до неба молюсь. І дихають полем розкриті легені, а я усім тілом з землею зіллюсь .
Хай шкіра відчує всіх трав аромати і поля безмежжя, і світу кордон. Побачу як небо хмаринки пускає, як вітер зі мною співа в унісон .
Ромашка чи вереск… чи скошені трави … У пам’яті лИшать пахучі сліди. А сонячний промінь немов для забави, залишить тут душу мою назавжди.
Долоні повітря торкатиме хвиля … на варті у тіла стоятиме сон…Я очі заплющу, цю ніжність одягну і в пам’ять запИшу цей райський фасон.
Наталія Россошенко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
