Пора привітна
Сонце зійшло,
І рАзом з талою водою,
Зима в дзвінких потоках попливлА.
Все ожило,
І вперто зрушилось з застою.
Відкрилося до сонця і тепла
І от земля
З плечей струсила різко сніг.
Бо біле хутро більше не потрібне.
Студню нема.
Часу невпинний, вічний біг,
Нам повернув весни порУ привітну.
Лежить земля,
Немовби жінка, розімліла.
Готова в лоні вигріти зерно.
Вона така
Достигла, наче переспіла…
І сонцем вже не пещена давно.
Студень – мороз.
20.03.96 Карпати 487
Христина Пелікан
Христина Пелікан
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
