Зимовий каприз
Знущався ранок, бо косеньким оком
Холодний погляд посилав мені.
А вітер дув то у лице, то зборку,
І білу хмару підіймав з землі.
Нависли шапки на чолах будинків,
Очікуючи – хто заблизько йде.
Сікли у вічі болісно сніжинки…
А вдома тепло, гіацинт цвіте.
Намацуючи рейки, є….нема…
Згори трамвай сповзав повільно вниз.
У березні розлючена зима
Останній викидала свій каприз.
6.03.96 м.Львів 485
Христина Пелікан<br>Христина Пелікан
