І прийде день. Світанком мовчазним
Розгорне в небі полотно блакитне,
Та намалює білим олівцем на нім
Пухнасті й кучеряві хмарки мирні.
І вкриє ковдрою, як матінка дитя,
Знівечену війною чорну землю.
Почне спочатку поруйноване життя,
Де літнє сонце лиш – буде пекельним.
Залиє рани проливним дощем,
Наче сльозами, вимиє страждання.
Зеленою травою й молодим плющем
Пов’язки накладе на них старанно.
А потім, як художник запальний,
Додасть яскравих квітів у малюнок,
Дітей щасливих голосок дзвінкий,
І в надвечір’ї міста – перший поцілунок.
І пташки вранішні співатимуть в дворі,
І промінь сонячний буде світити в хату,
А день той полоскатиме в добрі
Художні пензлі, й малюватиме завзято!
Розпише райдугами мирний небокрай,
Рясним колоссям зажовтіє поле,
І зашепоче грибниками світлий гай,
І ніжкою пускатиме в воді дитинка кола.
Ти житимеш! Настане ясний день!
Країно моя люба, мила ненько!
І заспіваємо веселих ми пісень
У яблуневому саду, моя рідненька!
Автор: Вікторія Омельченко VictoryЯ
