Природа різна у собі
Здається забува прийти
Забува… та потім вона тут
Як осад в душі — шукаєш рут.
Я прогулювався біля ставка.
Не знаю чому — але ніби треба.
Сонце злітало, мов думка легка.
Вода на диво душі тепла…
Я у воді — вже треба йти.
Найбільша проблема — куди?
Ти її, мабуть, не знаєш.
Ти її визнання не шукаєш.
Питаєш у себе, куди дує вітер.
Ідеш за ним — але не бачиш літер.
Ти щось дивне шукаєш
Та й гадки не маєш
Дике. Воно — незнане.
Воно — незрозуміле.
Але в бій обовʼязково підеш.
Його ніколи не оминеш.
Федченко Максим (Fedch)
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
