Птахом

Це не в моїх силах,
Птахом десь полину
Будувати міцніші краї.

Поглянь ж, моя люба,
Поглянь, моя мила,
Застряли надовго ми в цьому лайні.

І все те пусте,
Зима ця пройде,
Та пам’ятатиму вічно те слово.

Скочило з уст,
Побігши рікою.
“Я тебе люблю”, – сказав ти мені.

Згадай цю годину
В тихую днину
І потім розкажеш, як було тобі.

Тоді я все кину
І птахом полину
За зелені діброви, за шумні гаї.

Будувати се щастя
Нестримне, невпинне,
Хоча, може, і помру навесні.