Це не в моїх силах,
Птахом десь полину
Будувати міцніші краї.
Поглянь ж, моя люба,
Поглянь, моя мила,
Застряли надовго ми в цьому лайні.
І все те пусте,
Зима ця пройде,
Та пам'ятатиму вічно те слово.
Скочило з уст,
Побігши рікою.
"Я тебе люблю", – сказав ти мені.
Згадай цю годину
В тихую днину
І потім розкажеш, як було тобі.
Тоді я все кину
І птахом полину
За зелені діброви, за шумні гаї.
Будувати се щастя
Нестримне, невпинне,
Хоча, може, і помру навесні.
