Вже п’ятдесятий день йде
боротьби.
Русні вже не відмитись від
ганьби.
Їх руки вже по лікоть
у крові.
Стежки всі затоптали
лісові.
Завжди квітуча, чарівна
весна,
Сьогодні вона плаче
і сумна,
Бо відчуває, що у нас
війна.
Героїв не забудем
імена.
Хай змиє дощ криваві всі
сліди.
Якої наробили ви,
біди.
Ми миру дочекаймось
на землі,
А звістку принесуть нам
журавлі.
А скільки ви принесли
вже лайна?
Лишили ви не тільки нас
майна,
І совісті нема,
і каяття.
Відповісте за вкрадені
життя.
Гостомель, Волноваха,
Лисичанськ,
Зруйнований рашистами
Бердянськ,
Чим завинили Буча
і Ірпінь?
Цей хрест вам набагато
поколінь.
Незламний Маріуполь –
біль навіки.
І не відкриють тисячІ –
повіки.
У вічний сон відправили
дітей,
Не пригорне їх мати
до грудей.
В нас є такі міста,
як Щастя,
Але і там лиш горе
і нещастя,
Здається зникла доброта
з землі,
Десь загубилася вона
у млі…
Анна Стоєва
