Минають дні, минають ночі.
Сплива життя і почуття.
І мабуть хтось колись наврочив,
Моє і ваше майбуття.
Не склалось так, як ми хотіли.
Дороги наші дуже розійшлись.
Не знала я і навіть не гадала,
Що без братів залишусь я колись.
Простіть мене, якщо я в чомусь винна.
І я прощаю, любі ви мої брати.
Я знаю важко в рідній Україні,
Хай береже вас Бог від всякої біди.
Я не чекаю вже дзвінків і СМСок.
Нас розвело життя. В далекім я краю.
Вже не побачу вас, рідненькі, я ніколи.
Любила вас. І досі вас люблю.
На цьому все. Я добре зрозуміла
Були живі батьки і разом ми були.
Чекала я вас дуже,дуже довго,
Але вам всім було все НІКОЛИ.
Листа пишу. Чудово розумію,
В цей світ приходиш тяжким шляхом сам.
І по життю іди один,не тіш свою надію.
Один ти в світі. Це собі затям!
Шпак Тетяна
