Світ, що маю довкола очей,
Це інше бачення звичних речей,
Це новий погляд на світ
З висоти, мов пташиний політ.
Місто забуло, що таке кроки,
Дивні лишились тільки стежки.
Там, де колись ще гуляли ті люди,
Дотепер тільки вітер лишає сліди.
Час охопив усі ці будови,
Ніби ще вчора тут досі жили.
Світло не гасло в чиємусь віконці,
Щастя і радість у домі були.
А тепер лише холод по стінах,
Що тут було, вже не вернуть.
Час зупинив усе довкола,
І вже ніяк це не забуть.
Пройде ще час — стоятимуть руїни,
Та пам’ять в них відтоді ще жива.
Коли оглянеш все довкола,
Побачиш, що все ожива.
Михайло Рудас
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
