Вечір. Літо. Все навколо
Нічку тиху вигляда.
Серце щось тоді вкололо,
Не пустило в забуття.
Почуття – кохання зветься,
Й сила в нього не слабка.
В душах тут війна ведеться,
Людська доля нелегка…
Стріли Купідона нині –
Це не тільки про слова.
Це про вчинки, про надію,
Що наповнює здавна
Душу, тіло, може більше
Але кожен й не впізна
Чесно, може то і ліпше
Афродіта ж не сліпа?..
Ось і діва підкорилась
Силі терпкого вогню.
Так, любов – це прірва, мила
В яку миттю я впаду.<br>Лільєн Квітка
