Річниця вторгнення

Вже рік... Аж не віриться, час невблаганний.
А ще ніби вчора, прокинувшись ми
Щасливі були... Кожен був бездоганний...
Здавалося нам. Раптом стали людьми.
Простими і смертними, з болем і страхом,
І відчаю сльози тремтіли в очах...
Війна чорним демоном, сповненим жаху,
Вогнем пронеслася по наших містах.
Враз тріснув фундамент буденного ладу,
І попелом стало спокійне життя...
Валізи...вокзали...вогні...канонади...
Сирени проклятої дике виття...
І смерть... Боже, як її було багато!
Як дихала пеклом вона навкруги!
Немов би з дияволом правила свято,
У кров фарбувала лютневі сніги.
Та ми не здалися, хоч наші герої,
Формують підрозділи на небесах,
Нас тисячі тисяч! Стаємо до зброї!
Хтось в війську воює, а хтось - в молитвах.
Важка й небезпечна та наша дорога,
Тернистий і сповнений болем наш шлях.
Та віримо: там у кінці перемога!
Все в наших молитвах і в Божих руках!