сама

а я дивилась в море вікон,
не виглядаючи тебе…
я так хотіла пройти ріки,
сама, сама…
нести себе.

а ти некликано засяяв
весняним сонцем крізь дощі,
і грім страшний уже не лаяв,
коли сховав мене
в плащі.

а я гукала: давай разом!…
ти лиш долонями мої
грів пальчики не від морозу,
сказав, що ноші вже
твої.

у світі рівності всіх статей,
у просторі без боротьби…
я так хотіла тою стати,
якою лиш побачив
ти.

.
.
.
(14/02/23, Polska, Kielce)
Olivia Home