а я дивилась в море вікон,
не виглядаючи тебе…
я так хотіла пройти ріки,
сама, сама…
нести себе.
а ти некликано засяяв
весняним сонцем крізь дощі,
і грім страшний уже не лаяв,
коли сховав мене
в плащі.
а я гукала: давай разом!…
ти лиш долонями мої
грів пальчики не від морозу,
сказав, що ноші вже
твої.
у світі рівності всіх статей,
у просторі без боротьби…
я так хотіла тою стати,
якою лиш побачив
ти.
.
.
.
(14/02/23, Polska, Kielce)<br>Olivia Home
