СЕРЦЕ

Яке воно серце в людини?
Моє — ніби дім із кімнат.
З яких через власні судини
Тривоги я чую набат.

Бо там поселилися рідні,
А в кожного долі свої.
І термін життя надто різний,
І за виживання бої.

Спокійно, коли горить світло
У вікнах коханих людей.
Коли зустрічають привітно
І не зачиняють дверей.

Та з часом вогні ті згасають…
Нависнуть на дверях замки.
А ставнями протяги грають,
Скорботні вселяють думки.

Ніхто у пусті ті кімнати
Ніколи не вселиться знов…
Не варто на диво чекати,
Того хто у вічність пішов.

Яке воно серце людини?
Моє від утрати болить…
Снігами ввійдуть хуртовини
І будуть в кімнатах тих жить…

Барчук Р
30.08.21