СИВІ ДУМИ

Клубок безмежних сивих дум
Скидає ніч мені щовечір.
І я плету крізь біль і сум
Сріблясту шаль собі на плечі.

Вона від настрою: легка,
Або тяжка, як бронь кольчуги.
Усе залежить від клубка
І від відтінку долі смуги.

Цю шаль у спадок не віддам.
Хай кожен сам собі майструє.
Вже шлейфом в’ється по літах
І через петлі фальш фільтрує.

Не зачепилася б ніде!
Бо розторочить візерунок,
А пам’ять вже не віднайде
Забуту схему-порятунок.

Барчук Р
7.09.21