Сини України

А Мати сина ростила Співала все пісню йому
І як у зернятко те вірила,
Про долю співала ясну.
І син виростав у любові,
Кріпнув він і радів,
Вірив у материнське слово
І слухав той мамин спів.
Виріс та й став на ноги,
Все слухав її слова.
Молитви тії до Бога,
Що говорила вона.
Та ось , настала година,
Настала безумна пора…
Прощається мати з синомІ пісню стару співа.
Ту пісню з якою ростила,
Якою плекала вона…
Маленького свого сина,
З ранку й до темна .
Син вже пішов захищати
Свою Батьківщину від зла, Лиш пісню свою співати
Продовжує все вона .
І молиться щодня Богу,
Щоб дитину її зберіг.
Бо материнське слово
То є назавжди оберіг.
А хлопець боронить собою
Україну рідненьку своюТримає завзято збро
Й тримається у бою.
Бо мати з дитинства вчила,
Неньку свою кохати .
Рідну свою Батьківщину,
Бо вона наша друга мати.
Сини українські стоїте!
Як заповіли нені.
Кацапів тупих рубіте!
Щоб поскладали жмені.
Щоб кожен той кат проклятий,
Побачив і зрозумів,
Що перед ними солдати-Сини своїх матерів,
які боронять державу,
Які воюють за мир,
Які отримають славу,
І подолають той вир.
Та прийде син до матусіІ батько до доньки й сина,І буде лунати пісня-
Рідная і єдина.
Й москалики ті, що нині
росею свою захищають
Побачать, як в Україні
Соняхи зацвітають…
Дембіцька Ірина